Вербалізація концепту «Смерть» у німецькій лінгвокультурі.

Abstract

Робота присвячена дослідженню мовної репрезентації концепту «Смерть» у німецькій лінгвокультурі. Художній дискурс воєнної прози з погляду на притаманну йому «антропоцентричність» кваліфіковано як контекст реалізації досліджуваного концепту.

Актуальність роботи зумовлена відсутністю комплексних досліджень концепту «смерть», який відносяться до базових концептів національних концептосфер, а також зацікавленістю у пізнанні ментальності у культурі кожного народу, що є предметом вивчення провідних напрямів сучасного мовознавства ‒ когнітивної лінгвістики та лінгвокультурології. Концепт СМЕРТЬ посідає чільне місце в когнітивно-мовній картині світу через універсальність і значущість не тільки для окремої людини, певної нації, а й для усього людства. Як один з основних концептів, концепт «смерть», з одного боку, є універсальними, тобто є онтологічно релевантними для людства, та має екзистенціальну значущість для кожної людини, з іншого боку, вони відображає етноспецифіку сприйняття певними народами та культурами, оскільки у культурі кожного народу виявляється специфічне ставлення до феномену смерті та його ролі у зображенні навколишньої дійсності.